Традиційна українська кухня – це не тільки перелік певних страв, це також історія, зв'язок зі своїм корінням, уявлення про гостинність та етнічну єдність. Разом з Оленою Брайченко, дослідницею гастрономічної культури, учасники лекційного івенту здійснили подорож до кухонь українців США середини ХХ ст., щоб почути, які страви готувались та як українцями сприймалась кулінарна традиція американців. Лекція відбулася у межах проекту Sweet Home, що організували разом Ïzhakultura та America House. Проект мав на меті дослідження зв'язку їжі та ідентичності, а також історії трансформації української кухні в Америці.

Від’їжджаючи назавжди у США, українці, окрім всього іншого, також брали з собою і власні кулінарні традиції. У нову країну та нове життя вони привозили звичні рецепти, кулінарні технології, а також уявлення про гостинність та правила застільного етикету. Тут вони зустрічали нові гастрономічні звички та традиції. Що вони вивчали з цікавістю, що запозичили, а що дуже хотіли зберегти, аби підкреслили власну ідентичність, у своєму дослідженні вивчала Олена Брайченко.

Зазирнути на кухню американських українок допоміг діаспорний часопис «Наше життя». Він був заснований Союзом Українок Америки та виходив з 1944-го по 2018-й рік. Часопис обговорював з українками актуальні для них проблеми та турботи. Майже весь час у ньому існувала кулінарна рубрика, в ній дописувачки ділилися улюбленими рецептами, а також розповідали про досвід адаптування українських страв до американських умов та опанування нових кулінарних технік. Для українок це було щось більше, ніж просто збірка цікавих та корисних рецептур. Їжа ставала одним з етнічних маркерів, що об’єднував громаду та репрезентував українську культуру для інших. Ось так одна рубрика часопису віддзеркалює розвиток домашньої кухні українок США: від збереження національних гастрономічних традицій до перейняття місцевої кулінарної моди. 

Збирання рецептів у часописі не було виключно теоретизуванням або музеєфікацією. Воно справді мало практичне значення, і ці рецепти були у використанні. «Наші улюблені страви – борщ, голубці, вареники, пироги – прийнялись тут і смакують знаменито» - розповідає одна з читачок. Так ми розуміємо, що ці страви стали знаковими в українській еміграції. Та, на жаль, не всі необхідні для традиційних рецептів продукти можна було знайти в США. Наприклад, господарки часто не могли купити звичний нам всім буряк для борщу та салатів або солодкий сир до вареників. 

Втім, новий спосіб та ритм життя диктують і нові гастрономічні звички. Так, наприклад, у 1960-х роках відчувається вплив американської моди на швидку та фабричну їжу. Українські господарки вподобали кетчуп та заморожене тісто, їх почали досить активно використовувати у щоденному приготуванні. Куштують українці й супи з бляшанок та іншу подібну їжу.

Не ігноруючи модні впливи, українки все ж стараються зберегти власні національні традиції. Наприклад, часопис оголосив конкурс давніх рецептів із записників мам та бабусь. З'являлися у кулінарній рубриці й тематичні підбірки національних страв до Різдва та Великодня. Перелік страв до цих свят не одне десятиріччя залишався незмінним у діаспорі. На Різдво – калач, кутя, узвар, борщ, голубці, желейна риба, медяник та маківник. На Великдень – печена та сирна паска, дрібне печиво, різні пиріжки, вуджене чи печене м’ясо й ковбаси та, звісно ж, крашанки. Цікаво, що для приготування сирної паски жителі великих міст готові були проїхати більше сотні кілометрів, аби придбати правильний кисломолочний сир.

Але, крім того, українці вподобали вже і деякі місцеві свята. Особливо популярними стали День подяки, День матері та День випускника (градуанта). На святковому столі до цих подій з'являються як традиційні, так і сучасні страви. До Дня матері радили готувати юшку з квасу, начинювані яйця, волову печеню, молоду картоплю, салатку зі свіжих огірків та горіхову бабку з винною підливою. На День градуанта у меню включали малинову юшку, смажених курчат, знову молоду картоплю із зеленим салатом та особливо популярний тоді кавовий торт. На День подяки до святкової родинної вечері готували традиційного американського печеного індика та додавали до нього м'яту картоплю, червону капусту, печену цибулю. Також в цей день готували відомий американський пай з яблук. 

Пікніки, виїзні обіди, які були такі популярні у США, припали до душі й українцям, що прийняли їх у свій побут. 

Вивчали у діаспорі й місцеві форми гостини, сервірування столу. Переймали деякі елементи, але й прагнули також додати свого. Наприклад, практикували сервірування по-американському, з доріжкою на столі, але додавали українські орнаменти та вишивки. 

Українська кухня – це не тільки та кулінарна традиція, що зберігається у межах нашої держави. Це ще й ті рецепти, техніки, правила, які мандрують з українцями за кордон і там продовжують жити та змінюватися. Таємницю успіху української кухні в США ми бачимо у кількох факторах. По-перше, це зберігання гастрономічних традицій. По-друге, це відкритість для нових знань, технік, продуктів. По-третє, це різноманітна популяризація національних страв. Ми маємо не тільки спеціальні видання з цієї теми у діаспорі, а й фестивалі, ярмарки, кафе та ресторани, зайняті промоцією саме української кухні. 

Фото: їzhakultura, America House (титул)

Партнер проекту: